Проектна технологія

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………….…………2

РОЗДІЛ 1.  ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, СУТНІСТЬ ТА СПЕЦИФІКА МЕТОДУ ПРОЕКТІВ
1.1. Історична довідка про виникнення методу проектів …………………4
1.2. Суть методу проектів ……………………………………..……………5
1.3. Вимоги до застосування методу ……………………………………….6
 

РОЗДІЛ 2. МЕТОД ПРОЕКТІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ
2.1. Актуальність методу проектів …………………………………………7
2.2. Класифікація проектів ……………………………7
2.3. Етапи роботи над проектом ………………………………. 9
 

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ НА УРОКАХ ХІМІЇ…………………………………………………….……………………..…13
 

ВИСНОВКИ …………………………………………………………….…………16

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………..………………………17

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі розвитку шкільної освіти проблема активізації пізнавальної діяльності учнів набуває особливого значення у зв'язку з високими темпами розвитку й удосконалювання науки й тех­ніки, потребою суспільства в людях освічених, здатних швидко орієнтуватися в обстановці, мис­лити самостійно й вільних від стереотипів.

Виконання такого роду завдань стає можливим тільки в умовах активного навчання, яке стиму­лює розумову діяльність учнів. Активне навчан­ня, що здійснюється а допомогою активних мето­дів, сприяє формуванню пізнавального інтересу до одержання знань і навчальної діяльності.

Пізнавальний інтерес - це глибинний вну­трішній мотив, заснований на властивій людині вродженій пізнавальній потребі. Відсутність інте­ресу в школярів -- показник серйозних недоліків в організації навчання.

Правильний підхід до вдосконалювання мето­дів і засобів навчання слід будувати на науковій основі, розглядаючи навчання як цілеспрямований організований процес взаємодії, співробітництва вчителя й учнів, покликаний озброїти їх науковим світоглядом, знаннями, уміннями.

Педагогічною психологією виведений, основний закон засвоєння: сприйняти — осмислити — запам'ятати — застосу­вати — перевірити результат. Із цієї формули нічо­го не можна виключити. Пізнавальна (навчальна) активність школяра виражається в прагненні вчитися, переборюючи труднощі на шляху одержання знань, у докладан­ні максимуму власних вольових зусиль і енергії в розумовій роботі. Йдеться не лише про зовнішню активність (підняття рук, переписування й т. п.), а головним чином про внутрішню, розумову актив­ність учнів, про творче мислення.

Психологи переконують, що пізнавальна актив­ність — якість невроджена й непостійна, вона дина­мічно розвивається, може прогресувати й регресува­ти під впливом школи, товаришів, родини й інших факторів. На рівень активності сильно впливає став­лення вчителя й стиль його спілкування з учнями на уроці, успішність і настрій самого учня. Тому в того ж учня на різних уроках пізнавальна активність різ­ко міняється залежно від того, який учитель учить, чого і як учить, як він уміє активізувати клас. Під активізацією пізнавальної діяльності мається на увазі цілеспрямована педагогічна діяльність учителя щодо підвищення рівня навчальної активності шко­лярів, стимулювання в них навчальної активності.

Вивчення хімії в основній школі спрямоване на досягнення таких цілей;

• засвоєння знань;
• оволодіння вміннями;
• розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей у процесі проведення хімічних дослідів і експериментів, роботи з різними джерелами інформації.

Ще одна мета, поставлена перед хіміками,— використання набутих знань і вмінь у повсякден­ному житті (компетентність), тобто оцінювання наслідків своєї діяльності стосовно природного середовища, власного орга­нізму, здоров'я інших людей. Отже, основне наше завдання — не просто дати учням знання, а навчити їх застосовувати повсякденному житті. Усього можна досяг­нути, використовуючи метод проектів.

Проекти є практичним утіленням отриманих знань і вмінь під час виконання групової роботи з розв'язанням наближених до реального життя задач. Мета виконання проектів — організація са­мостійної дослідної роботи учнів під час вивчення хімії, створення умов для їх самонавчання, роз­витку ініціативи, окреслення інтересів та особис­тих прагнень.

Якраз під час виконання проектів здійснюється особистісний і діяльнісний підхід учнів до навчання. Також на практиці цей метод веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюючи психологічний клімат в класі, оскільки вчитель переорієнтовує свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Проектний метод — це дидактичний засіб ак­тивізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку креативного мислення й одночасно формування визначених особистісних якостей. Три «кити», на яких тримається ця технологія,— самостійність, діяльність, результативність.

 

РОЗДІЛ 1.  ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, СУТНІСТЬ ТА СПЕЦИФІКА

 МЕТОДУ ПРОЕКТІВ

1.1. Історія виникнення методу

Використання у навчально-виховному процесі методу проектів не є новим для українських шкіл. Проектність – один із вимірів культури минулого століття.

Метод проектів виник у 20-х роках минулого століття в США. Його називали ще методом проблем.

Першим увів поняття «метод проектів», науково описав його та спробував класифікувати американський професор В. Кілпатрик. Він проголосив основним завданням школи «виховання вільних громадян», яке має складатися з «системи цільових проектів». Він виокремив чотири типи шкільних проектів:

1. Втілення ідеї або плану в зовнішню форму.
2. Подолання інтелектуальної перепони.
3. Здобуття нових знань та досвіду.
4. Отримання естетичної насолоди.

В 19 столітті в США для навчання сільськогосподарських робітників стали використовувати проект на певну тему (наприклад, «Як стригти овець ножицями»), в ході яких учні отримували не лише теоретичні знання, а й набували практичних вмінь.

Джон Дьюї на початку 20 століття використовував метод проектів в прагматичній педагогіці для організації цілеспрямованої діяльності дітей з урахуванням їх особистих інтересів.

У 60-70 роках у США розгорнулася критика цього методу, оскільки його масштабне застосування призвело до зниження рівня теоретичних знань учнів загальноосвітніх шкіл. Але, незважаючи на це, вже понад 80 років за проектною технологією працюють педагоги багатьох західноєвропейських країн та США. В 1987 р. виник новий напрямок в освіті – продуктивне навчання, що базується на методі проектів.

Метод проектів, на який покладались великі надії в модернізації української освіти, схвилював українське педагогічне співтовариство на початку минулого століття. Ідеї школи майбутнього Джона Дьюї, реалізовані Вільямом Кілпатриком, були реконструйовані радянськими педагогами-новаторами у вигляді трудового методу навчання. «Зараз не так важливо, що будуть учні вивчати в школі, - важливо, щоб школа дала уміння їм самостійно навчатися та працювати, і тоді вони зможуть протягом життя, залежно від необхідності, опановувати ті чи інші знання», - писала Н. Крупська у 1922р.

Метод проектів поширився у педагогіці та практиці української школи у 20-х роках, за часів масштабного реформування шкільної освіти. Подальший розвиток цього методу у вітчизняних школах пов’язано з іменами вітчизняних педагогів (В.М. Шульгіна, А.Ф. Петровича, Л.С. Миловидова, М.В. Крупеніна, В.В. Ігнатьєва та ін.). Прихильники методу проектів оголосили його єдиним засобом перетворення школи навчання в школу життя. В 20-ті роки в радянській школі активно використовується метод проектів.

В 1931 році, метод проекту в Україні було засуджено й заборонено, закрито та відкинуто. В 30-ті роки школа була повністю переведена на традиційне навчання і було зроблено висновок про те, що цей метод не дає глибоких знань з предметів. З того часу у нас не робили якихось серйозних спроб відродити метод проектів в освітянській практиці. Набутий за цей час вітчизняний досвід проектної форми організації освітнього середовища не став предметом вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рівні і не отримав поширення на практиці.

В українській педагогічній практиці явище проекту з’явилось в останнє десятиліття в результаті діяльності міжнародних організацій, які розробляли і поширювали освітні проекти.

 

1.2. Суть методу проектів

 

Суть методу — не формувати, а розвивати осо­бистість у процесі свідомої мотивованої індивіду­альної діяльності в групі для розв'язання спільного завдання. Основою проектного методу є виконання різних навчальних і творчих проектних завдань, тематика яких розробляється вчителем з ураху­ванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Робота над навчальним проектом передбачає розв'язання проблемних ситуацій, що потребує від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на розробку оптимальних шляхів його реалізації, незмінний публічний захист і ана­ліз підсумків.

Проектна діяльність більш багатофункціональ­на. Проект спонукає учня вияви­ти інтелектуальні здібності, моральні й комуніка­тивні якості, продемонструвати рівень оволодіння знаннями й загально-навчальними вміннями, здат­ність до самоосвіти й самоорганізації. Проектній діяльності може передувати «мозковий штурм», у процесі якого постануть нові цікаві для учнів проблеми. У процесі здійснення проекту учні син­тезують знання, інтегрують інформацію суміж­них дисциплін, шукають більш ефективні шляхи розв'язання задач проекту, спілкуються одне з од­ним. Спільна діяльність реально демонструє широ­кі можливості співробітництва, у ході якого учні ставлять мету, визначають оптимальні засоби її досягнення, розподіляють обов'язки, виявляють власну компетентність. Проектна діяльність наочно демонструє можливості моно- і поліпредметного, індивідуального і групового проектів. Система проектів є також частиною інтерактивних методик.

Метод проектів – педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію

фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових. Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі. Проектна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проектів примушує учнів об'єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню, формує соціалізовану особистість, працюючи у команді діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності. Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:

Ø планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

Ø використовувати багато джерел інформації;

Ø самостійно збирати і накопичувати матеріал;

Ø аналізувати, спів ставляти факти, аргументувати свою думку;

Ø приймати рішення;

Ø встановлювати соціальні контакти (розподіляти обов’язки, взаємодіяти один з одним);

Ø створювати «кінцевий продукт» - матеріальний носій проектної діяльності;

Ø представляти створене перед аудиторією;

Ø оцінювати себе та інших.

Метод проектів припускає розв’язання певної проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого – інтегрування знань і вмінь з різних галузей науки, техніки, творчих галузей. Результати виконання проектів мають бути «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, - то конкретне її розв’язання, якщо практична – готовий продукт проекту. Метод проектів можна використовувати як самостійну (індивідуальну) чи групову роботу учнів упродовж різного за тривалістю часу, а також з використанням сучасних засобів інформаційних технологій, зокрема комп’ютерних, телекомунікаційних.

 

1.3. Вимоги до застосування методу

 

До проектної діяльності висувають такі основ­ні вимоги:

1. Наявність значимої в дослідному, творчомуплані проблеми (завдання), що вимагає інте­грованого знання, дослідницького пошуку для її розв'язання наприклад, дослідження демо­графічної проблеми в різних регіонах світу;
   створення серії репортажів з різних кінців зем­ної кулі з однієї проблеми; проблема впливу кислотних дощів на навколишнє середовище).
2.  Практична, теоретична, пізнавальна значимість передбачуваних результатів (наприклад,  доповідь у відповідні служби про демографічний стан певного регіону, фактори, які впливають на цей стан, тенденції, які простежуються в розвитку цієї проблеми; спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій; охорона лісу 8 різних місцевостях, план заходів).
3.  Самостійна діяльність учнів (індивідуальна,парна, групова).
4.  Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів).
5.  Використання дослідних методів: визначен­ня проблеми, завдань дослідження, які випливають із неї, висувапня гіпотези щодо їх
   розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, корегу­вання, висновки (використання в ході спільного дослідження методу «мозкової атаки», «круглого стола», статистичних методів твор­чих звітів, переглядів).

РОЗДІЛ 2 .  МЕТОД   ПРОЕКТІВ

 

ЯК  ПЕДАГОГІЧНА   ТЕХНОЛОГІЯ
 

2.1. Актуальність методу проектів

 

Проектна технологія – одна з інноваційних технологій навчання і виховання, яка забезпечує формування основних компетенцій учня. Метод проектів засвідчує повну узгодженість навчання із життям, з інтересами учнів, він ставить учня у становище дорослої людини. І тоді учень нагадує лікаря, інженера, вчителя, для якого теоретичні знання – засіб творчих шукань. Зрештою активно розвивається мислення з опорою на науку.

Робота над проектом — практика особистіно-орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: "Все, що я пізнаю, я знаю, і для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати".

Для педагога — це прагнення знайти розумний баланс між ака­демічними і

прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на са­мостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групо­ву, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з од­ного боку, використання різноманітних методів, засобів на­вчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних га­лузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути "відчутні": якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

 

2.2. Класифікація проектів

 

Дослідні проекти

Такі проекти вимагають добре продуманої структури, визначених цілей, актуальності пред­мета дослідження для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів, у тому числі експериментальних, дослідних робіт, методів обробки результатів. Такі проекти повністю під­порядковуються логіці дослідження й мають структуру, що наближена або повністю співпадає зі справжнім науковим дослідженням: аргумен­тація актуальності прийнятої для дослідження теми; визначення проблеми дослідження, його предмета й об'єкта; визначення завдань дослі­дження в послідовності прийнятої логіки; ви­значення методів дослідження, джерел інформа­ції, методології дослідження; висування гіпотез щодо розв'язання проблеми; визначення шляхів її розв'язання, у тому числі експериментальних, дослідних; обговорення отриманих результатів, висновків, оформлення результатів дослідження; визначення нових проблем для подальших до­сліджень.

 

Творчі проекти

Такі проекти, як правило, не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учас­ників, вона тільки намічається й далі розвива­ється, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, ін­тересам учасників проекту. У цьому випадку слід домовитися про плановані результати й форму їх представлення (спільну газету, твір, відеофільм, драматизацію, спортивну гру, свято, експедицію). Однак оформлення результатів проекту вимагає чітко продуманої структури у формі сценарію відеофільму, драматизації, програми свята, плану твору, статті, репортажу, дизайну й рубрик газе­ти, альманаху, альбому.

Пригодницькі, Ігрові проекти

У таких проектах структура також тільки на­мічається й залишається відкритою до закінчення проекту. Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі або вигадані герої, які імітують соціальні або ділові відносини, що ускладнюються придуманими учасниками ситуа­ціями. Результати таких проектів можуть наміча­тися на початку проекту, а можуть вимальовува­тися лише наприкінці його. Ступінь творчості тут дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є рольова гра, пригодницька.

Інформаційні проекти

Цей тип проектів споконвічне спрямований на збирання інформації про якийсь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту Із цією Інфор­мацією, "її аналіз і узагальнення фактів, призначе­них для широкої аудиторії. Ці проекти, так само як і дослідні, вимагають добре продуманої струк­тури, можливості систематичного корегування в ході роботи над проектом.

Практико-орієнтовані проекти

Ці проекти відрізняє чітко визначений із са­мого початку результат діяльності учнів. При­чому цей результат обов'язково орієнтований на соціальні інтереси самих учасників. Його презен­тують у формі документа, створеного на основі результатів дослідження: з екології, біології, гео­графії, агрохімії, історичного, літературознавчого характеру; програми дій, рекомендацій, спрямо­ваних на ліквідацію виявлених невідповідностей у природі, суспільстві; проекту закону, довідково­го матеріалу, словника.

Що стосується характеру контактів, то проекти поділяються на внутрішні й міжнародні.

• Внутрішніми, або регіональними (тобто в межах однієї країни), називаються такі проекти, які ор­ганізують або всередині однієї школи — міждис­циплінарні, або між школами, класами всередині регіону, однієї країни (це стосується також теле­комунікаційних проектів).
• Міжнародними проектами називають такі про­екти, учасниками яких є представники різних країн.

Проекти  за кількістю учасників:

• Особистісні: між двома партнерами а різних школах, регіонах, країнах;
• Парні: між парами учасників;
• Групові: між групами учасників.

В останньому типі дуже важливо правильно, з методичної точки зору, організувати цю групо­ву діяльність учасників проекту (як у групі своїх учнів, так і в об'єднаній групі учасників проекту різних шкіл, країн). Роль педагога в цьому випад­ку особливо значна.

За комплексністю проекти можуть бути монопроектами й між предметними.

Монопроекти реалізуються в рамках одного навчального предмета або однієї галузі знання.

Міжпредметні проекти виконуються в поза-урочний час під керуванням фахівців з різних га­лузей знання.

Проекти за характером контактів

• внутрішньо-класні;
• внутрішньо –шкільні;
• регіональні, міжнародні.

Два останні, як правило, реалізуються як теле­комунікаційні проекти, з використанням можли­востей Інтернету й засобів сучасних комп'ютерних технологій.

За тривалістю розрізняють:

• міні-проекти — відбуваються протягом одного уроку або навіть його частини;
• короткотермінові — на чотири-шість уроків;
• тижневі, які потребують 30-40 годин; перед­бачається комбінація класних і позакласних форм роботи. Глибоке занурення в проект ро­бить проектний тиждень оптимальною фор­мою організації проектної роботи;
• довгострокові (річні) проекти (як індивідуаль­ні, так і групові); виконуються, як правило, у позаурочний час.

2.3. Етапи роботи над проектом

 

ГОЛОВНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ НАД ПРОЕКТОМ

1. Професіоналізм учителя, знання ним особли­востей проектної методики, усвідомлення широких можливостей розвитку учнів у процесі
   проектної діяльності.
2. Навчання учнів та оволодіння ними технологією проектної діяльності (уміння визначати мету, завдання, бачити предмет дослідження, визначати гіпотезу, планувати власну діяль­ність І діяльність своїх товаришів, здатність
   чітко,  систематично  виконувати  сплановану роботу, що є неодмінною умовою для розвитку школярів, які беруть участь у реалізації проек­ту, досягненні його мети).
3. Прагнення учнів брати участь у роботі над про­ектом; певний рівень володіння знаннями з біології та загальнонавчальнимн, інтелектуальни­ми вміннями.
4. Започаткувавши спільну роботу вчителя й учнів над проектом, варто доводити її до кінця, по­етапно узгоджуючи проміжні результати дослі­дження з учителем.
5. Наявність інформації про хід реалізації проекту.

                   Основними структурними елементами виконання проектів є:

1. Визначення мети проекту й постановка проб­леми.
2. Складання плану виконання проекту (терміни, коло учасників, форми презентації).
3. План реалізації:

• організація груп і розподіл завдань між група­ми або в самій групі;
• визначення джерел інформації, її збирання;
• аналіз і систематизація одержаної інформації, висування гіпотез;
• підбиття  підсумків, оформлення результатів у письмовому вигляді;
• проведення презентацій різних проектів (форма - - звіт, круглий стіл, прес-конференція), широке   застосування   виготовлених   учнями стіннівок, альбомів, плакатів, аудіо-, фото- та відеоматеріалів.

4. Загальне обговорення результатів дослідження.

ЕТАПИ ПРОЕКТУВАННЯ

1.   Початковий

Розробка основних ідей, констатація рівня дослі-дженості проблеми, збирання й аналіз даних, обгрун­тування актуалізації, формулювання гіпотези (при­пущення щодо результатів і шляхів їх досягнення).

2.     Етап розробки

Вибір виконавця (одного чи декількох), форму­вання команди, розподіл обов'язків, планування ро­боти, розробка змісту етапів, визначення форм і мето­дів керування і контролю, корекція з боку педагога.

3.     Етап реалізації проекту

Інтегрування й акумулювання всієї інформа­ції з урахуванням теми, мети. Підготовка наочно-графічного матеріалу, розробка аудіо- та відеоряду проекту. Контроль і корегування проміжних ре­зультатів, співвіднесення їх з метою, керування, координація роботи учнів.

4.     Завершення проекту

Представлення і захист проекту в класі, на кон­ференції, внутрішньошкільній паралелі і т. д.

Види презентацій проектів:

• наукова доповідь;
• ділова гра;
• демонстрація відеофільму;
• екскурсія;
• телепередача;
• наукова конференція;
• інсценівка;
• театралізація;
• ігри із залом;
• захист на вченій раді;
• діалог історичних або літературних персонажів;
• спортивна гра;
• спектакль;
• подорож;
• реклама;
• прес-конференція.

 Зі­ставлення первісних цілей і результатів досліджен­ня. Оцінювання й підбиття підсумків. Розформу­вання команди. Обговорення результатів проекту, яких пізнавальних і моральних якостей набули його учасники.

Таким чином, під час роботи над проек­том дуже важливо дотримуватися поетапності:

1. задум, визначення теми, мети, формування ро­бочих груп;
2. планування,розподіл ролей;
3. прийняття рішень («мозковий штурм», обговорення альтернатив, вибір оптимального варіанта);
4. виконання проекту;
5. опис, оформлення проекту;
6. захист проекту;

     7) оцінка результатів (аналіз виконання і захист проекту, з'ясування причин успіху й невдач).

Пропуск навіть одного з цих етапів, а також не­достатня самостійність учнів знижують ефектив­ність роботи над проектом.

    Людина створена таким чином, що вже з перших днів життя прагне до пізнання оточуючого її світу: все розглядає, до всього тягне руки, прислуховується... З часом рівень активності таких дій зростає, і з оволо­дінням дитиною вміннями користуватися хоча б най­простішими знаряддями та набуттям певного досвіду в неї вже виявляються не лише дослідницькі задатки, а й задатки та нахили до творчості. Дитина власно­руч створює те, що знаходить відображення в її уяві.

Учні мають одержувати достатню кількість інформації та вчитися використовувати її у своїй практичній діяльності.

Разом з цим, одним з найважливіших завдань школи є виявлення в учнів задатків до певного виду діяльності та створення умов для їх розвитку у відповідні здібності.

При цьому слід ураховувати те, що учні мають різні задатки. Одні, наприклад, уже в ранньому ди­тинстві вражають тим, Ідо можуть засвоїти великий

обсяг інформації та, за необхідності, її відтворити. Серед них можуть бути й такі, що навчаться вико­ристовувати цю інформацію на практиці, а є й такі, що зробити цього не зможуть.

Деякі учні із задоволенням оволодівають знання­ми, які їм подаються в готовому вигляді. Інші ж, на­впаки, прагнуть здобувати знання не з вуст учителя, а в ході самостійних пошуків. Велике задоволення вони одержують від власних спостережень за перебі­гом певного явища або процесу, від того, що воші мо­жуть впливати на хід подій та робити власні висновки.

Робота над проектами підвищує інтерес до пред­мета, поглиблює знання, спонукає до пошуку в до­слідній роботі, залучає комп'ютерні технології, ін­тегрує в собі проблемний підхід, групову, дослідну, презентативну, пошукову форми роботи.

 

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ

 

НА УРОКАХ ХІМІЇ

 

Для виконання на уроках хімії, на мою думку, найбільш придатні такі проекти:

1. Дослідницькі проекти. Вимагають добре продуманої структури, актуальності предмета дослідження, відповідних експериментальних і дослідницьких робіт, методів обробки інформації. Структура їх наближена до істинного дослідження. Цей тип проектів пов’язаний з аргументацією актуальності теми, формулюванням проблеми дослідження, зазначенням джерел інформації, висуванням гіпотез і обговоренням отриманих даних, оформленням результатів досліджень.

2. Рольові, або ігрові проекти. У таких проектах структура тільки окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники виконують певні ролі, зумовлені змістом і характером проекту. Це можуть бути учасники виробничого процесу: науковці, технологи, інженери з охорони праці і т.д. Ступінь творчості тут дуже високий, результати виявляються тільки після завершення проекту.

3. Інформаційні проекти. Спрямовані на збір інформації про певний об’єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів. Структура такого проекту може бути визначена планом:

1) мета проекту, його актуальність;

2) джерела інформації ( літературні, засоби масової інформації,

бази даних, анкетування, "мозкова атака");

3)обробка інформації ( аналіз, узагальнення, зіставлення з

відомими фактами, аргументовані висновки);

4)результат-презентація.

4. Прикладні проекти. Відрізняються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованим на соціальні інтереси самих учнів ( логічне пояснення структури періодичної системи, пояснення явища радіоактивності, значення окисно-відновних реакцій).

На уроках хімії доцільно використовувати короткотермінові проекти, які можна опрацювати на двох-трьох уроках з предмета, використовуючи знання з інших предметів (математика, фізика, біологія, географія).

 

Проект "Хімічні реакції, що лежать в основі виробництва сульфатної кислоти".

Тема уроку. Хімічні реакції, покладені в основу виробництва сульфатної кислоти, закономірності їх перебігу, охорона праці і довкілля (дослідницький проект з хімії в 10-му класі ).

Ідея проекту. Питання виробництва неорганічних та органічних речовин в шкільному курсі вивчення хімії є складним і не зрозумілим для учнів. Школярі не можуть застосувати набуті знання про закономірності перебігу хімічних реакцій, на конкретних прикладах пояснити вибір умов проведення виробничого процесу, необхідної апаратури. На цьому уроці я вирішила вперше використати метод проектів. Запитань виникло багато: чи зможуть учні самостійно опрацювати цей матеріал, зробити логічні й правильні висновки, де вони візьмуть необхідну літературу, як підвести дітей до формулювання проблеми?

Етапи роботи над проектом

Робота над проектом зайняла один спарений урок, не враховуючи попередньої підготовки вчителя і самостійного опрацювання матеріалу учнями вдома.

I етап. Вибір проблеми, яка була б достатньо складною і одночасно доступною та зрозумілою кожному учневі.

II етап. Вибір об’єкта дослідження (бесіда з теми).

III етап. Вибір предмета дослідження ( пояснення вчителя, виявлення питань, які потрібно обговорити в групах).

IV етап. Формулювання гіпотез.

V етап. Визначення напрямків роботи, безпосередніх завдань.

VI етап. Визначення шляхів пошуку інформації.

VII етап. Захист власних ідей.

VIII етап. Оцінювання роботи над проблемою.

Мета проекту: розширити уявлення учнів про хімічне виробництво і загальні наукові принципи на прикладі виробництва сульфатної кислоти.

Завдання проекту:

-навчитися формулювати основні наукові принципи хімічних виробництв; навчитися складати технологічні схеми хімічних процесів;

-навчитися визначити оптимальні умови проведення процесу;

-уміти проводити економічний аналіз;

-уміти складати план природоохоронних заходів та заходів з охорони праці на виробництві.

Обладнання: схеми "Наукові основи виробництва", "Комплексне використання мідної руди", "Контактний спосіб виробництва сульфатної кислоти".

Виконання проекту

І. Організація класу.

II. Підведення учнів до формування проблеми.

" Мозкова атака" (5 хв)

У таблиці вказано умови, які впливають на швидкість хімічних реакцій. Навести по одному прикладу для кожної умови, скласти рівняння реакцій, обґрунтувати їх здійснення.

1. Природа реагуючих речовин.

2. Концентрація реагуючих речовин ( рідини і гази);

3. Поверхня реагуючих речовин (тверді речовини).

4. Температура.

5. Наявність каталізатора (інгібітору).

Обговорення наведених прикладів.

Допоміжні запитання вчителя (З хв):

- Чому сульфатна кислота є одним з найважливіших хімічних продуктів?

- Які властивості Ні80 4 зумовлюють таку її "популярність"?

- Які існують вимоги до якості кислоти?

- Які ви знаєте нові галузі використання кислоти?

Формулювання проблеми: наукові аспекти процесу виробництва сульфатної кислоти.

ІІІ. Вибір предмета дослідження.

Обговорення проблеми в групах (8-10 хв)

І група - група наукового прогнозування - обговорює питання наукових основ будь-якого виробництва. Результати роботи оформляє у вигляді схеми:

 

Кожний напрямок захищає один учень.

II група - група технологів- описує технологічний процес виробництва.

1. Добування сульфур (IV) оксиду SO2, випалювання піриту FeS2

2. Очищення сульфур (IV) оксиду.

3. Окиснення сульфур (IV) оксиду до сульфур (VI) оксиду.

4. Гідратація сульфур (VI) оксиду: FeS2 → SO2 →SО3 →Н2SО4

Проблема вибору сировини.

ІІІ група - виробнича - вивчає виробничі процеси: подача піриту, повітря, відведення SO2, умови проведення процесу випалювання , пояснення їх з точки зору закономірностей перебігу реакцій, очищення і окиснення SO2, гідратація SO2 в SО3, апарати, які використовуються ( схема "Контактний спосіб виробництва, сульфатної кислоти").

IV група - група охорони праці і довкілля - вивчає умови захисту кожного працівника підприємства, охорони довкілля.

IV. Захист проектів.

Кожна група захищає свій проект 5-7 хв.

Відповіді на запитання опонентів - 10 хв.

V. Висновок ( спосіб розв'язання проблеми). Майбутнє належить новим екологічно безпечним, маловідходним і, де можливо, безвідходним технологічним процесам.

VI. Контроль засвоєння знань.

Обчислення за схемами перетворень.

VII. Узагальнення, висновки, оцінювання роботи учасників проекту.